Я уходила вон с улыбкой. В то время шли дожди. Ничего доброго не жди, Чувствуя себя фальшивкой. # В мозгах моих ужасная прошивка. «Ладно, подожди» вместо «Уходи». Это что? Не знаю. Бедные соседи. Я молчала, будто бы я – рыбка. # Быть может ты, зеленоглазка, Разговоришь меня, как в сказке? Убедишь ли, что ты тот, […]
Рубрика: Сонеты "Издержки разума" - Комментарии закрыты
И за то, что я одна. И всё равно, что за пора. Я дома. Вот моя нора. С глаз упала пелена. # Пью чай с печеньем у окна. Никто не видит, что дыра Кроется внутри, где вера. Какая разница, что я умна. # Романтик я, и я – обречена, Несуществующим увлечена. Меня спасёт надежда в […]
Рубрика: Сонеты "Издержки разума" - Комментарии закрыты
В домах потухли свечи. Сползало мясо с вертела. Вдруг что-то внутрь влетело, Когда испёкся хлеб в печи. # Здесь жили люди, а не звери, Этого порыв будто не заметил. Он был силён и духом светел, Он смог открыть чужие двери. # В тот тёплый вечер Гулял последний ветер. Палитра солнца после лета. # «Прочь лети!» […]
Рубрика: Сонеты "Издержки разума" - Комментарии закрыты
Я вбив її. В своїй хворій уяві. І викреслив назовсім із довкілля. От тільки речі я лишив ті самі; Від розриву не дійду до божевілля. # Ти полонила мене блискавично, Бо те розчарування забути я був радий, Але таке трапляється вкрай рідко. Маєш, як і всі, негативні людські вади. # Звичайна ти, і ходиш, як […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Насправді, ми ще навіть не знайомі. Такі, як я, їй нецікаві зовсім. В цьому й сіль, Що ми живемо не в одному домі. На нашій хвилі перешкоди звідусіль. # Хоч підійти боюся, тягне мене до тої, Яка пливе так тихо, як справжня мадемуазель. Підготував слова, які сказали феї. Розріджене повітря п’янить, мов карусель. # Проте […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Мінливий настрій маю. Я тонкий, як гніт. Цілий Всесвіт покладу до її довгих ніг. Я пронесу її через життя; вогонь і лід. Буде тепло. Її ніжна шкіра наче білий сніг. # Пролітають повз зірки. Повільний річки плин. Швидкі птахи, як ящірки, Збудували в небі клин. # Я все уявляв, поки час минав, Як про це […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Я йду по вулиці. Немає ні душі. Навколо були тисячі облич. І можна не ховатися. Кущі Оголені стоять. Скільки не клич, # Я не озиравсь. Аж раптом Зупинилось дихання та серце. Поглинули всі відчуття гуртом. Ми з нею на одному МГц. # Застрягло сонце у її волоссі, Що розсипалось, мов опале листя. Рум’янець відтіняє чорні […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты