1

Автор: delirium, 11.11.2014

Я йду по вулиці. Немає ні душі.

Навколо були тисячі облич.

І можна не ховатися. Кущі

Оголені стоять. Скільки не клич,

#

Я не озиравсь. Аж раптом

Зупинилось дихання та серце.

Поглинули всі відчуття гуртом.

Ми з нею на одному МГц.

#

Застрягло сонце у її волоссі,

Що розсипалось, мов опале листя.

Рум’янець відтіняє чорні коси.

Браслети охопили мармурові кисті.

#

Гарні вії, ніби витончений дріт,

Оповили очі, в яких застиг цей світ.

Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты