Я вбив її. В своїй хворій уяві. І викреслив назовсім із довкілля. От тільки речі я лишив ті самі; Від розриву не дійду до божевілля. # Ти полонила мене блискавично, Бо те розчарування забути я був радий, Але таке трапляється вкрай рідко. Маєш, як і всі, негативні людські вади. # Звичайна ти, і ходиш, як […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Насправді, ми ще навіть не знайомі. Такі, як я, їй нецікаві зовсім. В цьому й сіль, Що ми живемо не в одному домі. На нашій хвилі перешкоди звідусіль. # Хоч підійти боюся, тягне мене до тої, Яка пливе так тихо, як справжня мадемуазель. Підготував слова, які сказали феї. Розріджене повітря п’янить, мов карусель. # Проте […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Мінливий настрій маю. Я тонкий, як гніт. Цілий Всесвіт покладу до її довгих ніг. Я пронесу її через життя; вогонь і лід. Буде тепло. Її ніжна шкіра наче білий сніг. # Пролітають повз зірки. Повільний річки плин. Швидкі птахи, як ящірки, Збудували в небі клин. # Я все уявляв, поки час минав, Як про це […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты
Я йду по вулиці. Немає ні душі. Навколо були тисячі облич. І можна не ховатися. Кущі Оголені стоять. Скільки не клич, # Я не озиравсь. Аж раптом Зупинилось дихання та серце. Поглинули всі відчуття гуртом. Ми з нею на одному МГц. # Застрягло сонце у її волоссі, Що розсипалось, мов опале листя. Рум’янець відтіняє чорні […]
Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты