3

Автор: delirium, 13.11.2014

Насправді, ми ще навіть не знайомі.

Такі, як я, їй нецікаві зовсім. В цьому й сіль,

Що ми живемо не в одному домі.

На нашій хвилі перешкоди звідусіль.

#

Хоч підійти боюся, тягне мене до тої,

Яка пливе так тихо, як справжня мадемуазель.

Підготував слова, які сказали феї.

Розріджене повітря п’янить, мов карусель.

#

Проте я запізнився. Поспішив до неї.

Вона лежить вже, наче нежива.

Її легка хода згубила всіх в алеї.

Виглядає так, ніби ще не мертва.

#

Краще б вона вмерла. І я також. На волю

Проситься історія. Сюжет простий до болю.

Рубрика: Сонети "Демастеріон" - Комментарии закрыты