Є нема, нема існує

Автор: delirium, 19.10.2013

Немає поруч хоч когось,

Хто б змусив забажати щось,

Хто б пригорнути захотів

Холодних неживих котів;

Зів’ялі квіти на столах.

#

Чудові білі пелюстки,

Як товсті знищені кістки,

Нещодавно ще цвіли

У світлі темної імли,

Яка лишилась на руках

Тих демонів, що на птахах

Летіли серед величезних хмар,

Нагадуючи чорних примар.

#

Але нема сьогодні їх,

Не буде вже веселих втіх;

Зчерствіло все їхнє життя

І чується страшне виття

Комах, що завелися в них.

#

І тільки зовнішня краса,

Як легка вранішня роса,

Як зламане сови крило,

З якого пір’я замело

Чарівні форми передсмертя,

Як обрис хмарний, спересердя

Втікає, наче привид тих

Прийдешніх вечорів застиглих.

#

Лиш ззовні збереглась вона —

Дерев зелених довга крона,

А глибоко усередині –

Жахлива прірва серцевини,

Коріння зла чекає там:

Посеред поля виник злам.

#

Та завтра час зупиниться,

Гниття стебла припиниться,

І не потрібна чиясь кров:

Вони померли вчора знов…

Це безупинний плин по колу,

Коли зникає все довкола…

Рубрика: Вірші - Комментарии закрыты